Я виросла у невіруючій сім’ї й уперше почула про Христа вже підлітком. Спочатку біблійні історії здавалися мені не більш правдивими, ніж грецькі міфи та мої улюблені комікси. Однак потім я прочитала Євангелія й повірила, що Ісус справді існував; відтоді супергерої стали лише Його тінями. Коли Ісус спас мене, я пережила глибоке щастя, якого ніколи раніше не знала і яке досі не можу забути. Моя щира, сердечна радість стала наслідком того, що я заново народилася, отримала прощення і у мені оселився Господній Дух. «Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито» (Псалом 31:1, UBIO).

Ця «радість спасіння Твого» (Псалом 50:14, UBIO) різко контрастувала з порожнечею, яку я відчувала, допоки не почула, що «добро провіщає» (Ісаї 52:7, UBIO), або «добру звістку, яка дасть велику радість» ( Луки 2:10, UMT).

Я ніколи не вважала жертвою те, від чого відмовилась задля слідування за Христом, — переважно тому, що воно не приносило мені щастя. Тепер Ісус став усім для мене. Я не намагалася бути щасливою — я просто була щасливою.

Засмучені, проте завжди радісні

Не кожен, хто приходить до Христа, переживає таке різке зростання щастя. Багато хто відчуває його, але навіть у більшості з них ця радість із часом поступово згасає.

Допоки Христос не зцілить цей світ, наше щастя у Ньому буде перериватися смутком. Однак якимось чином навіть у стражданнях можлива постійна радість. Християни — «засмучені, але завжди раді» (2 Коринтян 6:10, UMT).

Кілька років тому мій близький друг наклав на себе руки, і я плакала так, як ніколи за багато років. Ми з Ненсі та його вдовою, міцно обійнялися одна з одною й ридали. Аж раптом зазвучали гітара й барабани, і хтось заспівав «Twist and Shout» (Крутись і кричи). Приголомшені та здивовані, ми втрьох почали нестримно сміятися з цієї абсурдної невідповідності.

Та мить була подарунком — сміх трохи полегшив тягар, що був у наших серцях. Протягом наступних трьох днів таких моментів було ще більше, зокрема під час болючого прощання біля могили та траурної церемонії, сповненої спогадами. Похмуре обличчя смерті не перемогло, адже сім’я поклонялася суверенному, люблячому, щасливому Богові, Який давав нам радощі — і малі, і великі — посеред розпачливого горя. Ісус сказав: «Благословенні ви, хто зараз плаче, бо ви будете радіти і сміятися» (Луки 6:21, UMT). Сміх, обіцяний нам на небесах, іноді виривається назовні вже тепер — як бажаний передсмак тієї нескінченної радості, що чекає на нас.

Позитивне мислення та справжня радість

Щодня переживати радість у Христі — це не видавати бажане за дійсне. Це спиратися на неспростовні факти: Бог забезпечив наше вічне щастя через хрест і воскресіння. Він живе у нас і заступається за нас. Ніщо не відлучає нас від Його любові. І Він говорить нам: «Тішся й радій, бо велике Господь учинив!» (Йоїла 2:21, UBIO).

«Позитивне мислення» стверджує, що ми можемо бути щасливими, ігноруючи негативне (таке як гріх, страждання та пекло). Я не вірю у це. Також я не приймаю Євангеліє процвітання, де Бог постає як джин, а людина каже Йому, чого хоче, і вимагає  цього, — Євангеліє, що обіцяє щастя через здоров’я, багатство та успіх.

Ми повинні бути вдячними, коли Бог дарує нам здоров’я, забезпечення та приємні сюрпризи. Проте одна справа — бути щасливими, коли такі речі наявні, і зовсім інша — вважати, що Бог підвів нас, коли їх немає.

Нашими прикладами для наслідування мають бути не обвішані коштовностями проповідники Євангелія процвітання, а служителі, зосереджені на Ісусі. Серед таких служителів була місіонерка Емі Кармайкл (1867–1951), яка принесла Євангеліє незліченній кількості дітей, котрих вона врятувала від храмової проституції в Індії. Вона зазнала чимало фізичних страждань і за п’ятдесят п’ять років жодного разу не мала відпустки. Проте вона писала: «Немає нічого похмурого й непевного [у житті]. Воно призначене для того, щоб бути постійно радісним. ... Ми покликані до непохитного щастя у Господі, Чия радість є нашою силою» (Френк Гоутон, Емі Кармайкл).

Існує егоїстичне й поверхневе щастя, так само як існують мир та егоїстична й поверхнева любов. Однак ми продовжуємо вживати ці слова, хоча світ продає нам їхні дешеві замінники. Ми не повинні применшувати значення щастя, зосередженого на Христі, лише тому, що існує егоцентричне щастя!

Радість, сильніша за обставини

Прагнення бути щасливим таке ж давнє, як і Едем. Людська спрага до щастя нікуди не дівається. Наша культура характеризується зростанням депресії та тривожності, особливо серед молоді. Дослідження показують, що після користування соціальними мережами люди почуваються  частіше погано, ніж добре; фотографії інших людей, що гарно проводять час, змушують їх почуватися покинутими та неповноцінними.

Дослідження показують, що існує «незначний зв’язок між обставинами життя людей і тим, наскільки вони щасливі» (Щастя — серйозна проблема, с. 115). Проте коли людей запитують: «Чому ви нещасливі?», вони зосереджуються на обставинах. У нашому занепалому світі труднощі є константою. Щасливі люди дивляться за межі своїх складних обставин — на Того, Чия благодать у найнесподіваніші миті приносить світло у темряву та усмішки на наші обличчя.

Багато християн живуть у смутку, гніві, тривозі чи самотності, вважаючи, що ці почуття неминучі з огляду на їхні обставини. Вони втрачають радість через затори на дорогах, проблеми з Wi-Fi чи зростання цін на бензин. Вони не помічають причин для щастя, про які йдеться майже на кожній сторінці Святого Письма.

На Небесах ми вдихатимемо щастя

А. В. Тозер писав: «Народ Божий має бути найщасливішим у всьому світі! Люди повинні постійно приходити до нас і запитувати про джерело нашої радості та втіхи» («Хто прибив Ісуса до хреста?»).

«Непохитне щастя» Емі Кармайкл можливе незважаючи на життєві труднощі. Це щастя, багате й тривке, належить нам сьогодні, тому що Христос тут; належить нам завтра, тому що Христос буде там; і належатиме нам навіки, тому що Він ніколи нас не залишить.

Ще не настав день, коли Бог «кожну сльозу з очей їхніх зітре» (Об’явлення 21:4, UBIO). Але він настане. Обітниця Христа, оплачена Його кров’ю, має неймовірні наслідки для нашого теперішнього щастя. Ісус зробив таку дивовижну заяву: «Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені» (Матвія 5:4, UBIO). Теперішнє щастя випливає з обітниці майбутньої втіхи. Вічна перспектива Божих дітей відкриває їм істинне й остаточне щастя, яке вони можуть очікувати вже тепер (див. Псалом 15:11; 20:7; 35:8-11; 36:16-17; 42:4; 72:28; Івана 10:10).

Чому б не ввести радість вічності у наше сьогодення? Хіба ми не знаходимо щастя, передчуваючи майбутній випускний, весілля, зустріч, возз’єднання чи відпустку? То невже ми не повинні знаходити ще більшу радість, очікуючи на день, коли Бог назавжди поглине смерть (Ісаї 25:8), назавжди зніме прокляття (Об’явлення 22:3) та поєднає нас із нашим Спасителем і вічною сім’єю?

Звертаючись до Його благодаті, увійдімо вже сьогодні у радість нашого Вчителя, роздумуючи над Його обітницею та ділячись нею: ми побачимо Його обличчя у новому й захопливому світі, де радість буде повітрям, яким ми дихаємо.

Breathe in the Happiness of Heaven

I grew up in an unbelieving home, and first heard about Christ as a teenager. Initially, Bible stories seemed no more true than the Greek mythology and comics I loved. Then I read the Gospels, and believed that Jesus was real, and then superheroes became mere shadows of Him. When Jesus rescued me, I experienced a profound happiness I’d never known, and have never gotten over. My heartfelt gladness was the result of being born again, forgiven, and indwelt by God’s Spirit. “Happy are those whose transgression is forgiven, whose sin is covered” (Psalm 32:1, NRSV).

This “joy of your salvation” (Psalm 51:12) contrasted starkly with the emptiness I’d felt before hearing the “good news of happiness” (Isaiah 52:7), also called the “good news of great joy” (Luke 2:10).

I never considered what I gave up to follow Christ as sacrifices — mainly because they hadn’t brought me happiness. Jesus now meant everything to me. I wasn’t trying to be happy; I simply was happy.

Sorrowful, Yet Always Rejoicing

Not everyone who comes to Christ experiences such a dramatic increase in happiness. Plenty do, but even many of those see their happiness gradually fade over time.

Until Christ cures this world, our happiness in Christ will be punctuated by sorrow. Yet somehow an abiding joy is possible even in suffering. Christians are “sorrowful, yet always rejoicing” (2 Corinthians 6:10).

A few years ago a dear friend took his life and I wept more than I have in years. One moment, Nanci and I were huddled close and sobbing with his widow. Then inexplicably guitar and drums exploded while someone sang “Twist and Shout.” Shocked and wide-eyed, the three of us started laughing uncontrollably at the startling incongruity.

That moment was a gift, laughter lifting our heavy hearts. More such moments came over the next three days that included the dreaded graveside and hope-filled memorial service. Death’s grim face did not prevail, as the family worshiped a sovereign, loving, happy God who gave us joys both small and great in the midst of heartbreaking sorrow. Jesus said, “How happy are you who weep now, for you are going to laugh!” (Luke 6:21, Phillips). The laughter promised us in Heaven sometimes erupts in the present, a welcome foretaste of the unending happiness awaiting us.

Positive Thinking and Pure Joy

Experiencing daily happiness in Christ isn’t wishful thinking. It’s based on solid facts: God secured our eternal happiness through the cross and resurrection. He dwells within us, and He intercedes for us. Nothing separates us from His love. And He tells us “Be happy and full of joy, because the Lord has done a wonderful thing” (Joel 2:21, NCV).

“Positive thinking” says we can be happy by ignoring the negative (such as sin, suffering, and hell). I don’t believe that. Nor do I embrace the God-as-genie, name-it-and-claim-it prosperity gospel, which promises happiness through health, wealth, and success.

We should be grateful when God grants us health, provisions, and delightful surprises. But it’s one thing to be happy when such things occur, and another to believe God has failed us when they don’t.

Our models shouldn’t be jewelry-laden prosperity preachers, but Jesus-centered servants. Servants such as missionary Amy Carmichael (1867–1951), who brought the gospel to countless children she rescued from temple prostitution in India. She experienced much physical suffering and didn’t have a furlough in fifty-five years. Yet she wrote, “There is nothing dreary and doubtful about [life]. It is meant to be continually joyful. . . . We are called to a settled happiness in the Lord whose joy is our strength” (Frank Houghton, Amy Carmichael).

There’s selfish and superficial happiness, just like there’s selfish and superficial love and peace. But we still use those words, even though the world sells cheap imitations. We dare not belittle Christ-focused happiness just because there is self-centered happiness!

A Joy Bigger Than Circumstances

The quest to be happy is as ancient as Eden. People’s thirst for happiness remains. Our culture is characterized by increasing depression and anxiety, particularly among youth. Studies show more people feel bad than good after using social media; photos of others having good times leave observers feeling left out and inferior.

Research indicates there’s “little correlation between the circumstances of people’s lives and how happy they are” (Happiness Is a Serious Problem, 115). Yet when people are asked “Why aren’t you happy?” they focus on circumstances. In our fallen world, troubles are constant. Happy people look beyond their difficult circumstances to Someone whose grace brings light to the darkness and smiles to our faces in the most unlikely moments.

Many Christians live in sadness, anger, anxiety, or loneliness, thinking these feelings are inevitable given their circumstances. They lose joy over traffic jams, wifi issues, or rising gas prices. They miss the reasons for happiness expressed on nearly every page of Scripture.

We Will Breathe Happiness in Heaven

A.W. Tozer wrote, “The people of God ought to be the happiest people in all the wide world! People should be coming to us constantly and asking the source of our joy and delight” (Who Put Jesus on the Cross?).

Amy Carmichael’s “settled happiness” is possible despite life’s difficulties. Rich and durable, this happiness is ours today, because Christ is here; it’s ours tomorrow because Christ will be there; and it’s ours forever, because He’ll never leave us.

The day hasn’t yet come when God will “wipe away every tear from their eyes” (Revelation 21:4). But it will. Christ’s blood-bought promise has breathtaking implications for our present happiness. Jesus made this startling statement: “Happy are those who mourn; [for] God will comfort them!” (Matthew 5:4, GNT). Present happiness is derived from the promise of future comfort. The eternal perspective of God’s children informs them of a true and ultimate happiness they can anticipate now (see Psalm 16:11; 21:6; 36:7–10; 37:16; 43:4; 73:28; John 10:10).

Why not frontload eternity’s joys into the present? Don’t we find current happiness in anticipating an upcoming graduation, wedding, visit, reunion, or vacation? So shouldn’t we find even greater pleasure in anticipating the day when God will swallow up death forever (Isaiah 25:8), permanently reverse the curse (Revelation 22:3), and unite us with our Savior and eternal family?

Calling upon His grace, let’s enter into our Master’s happiness today by contemplating and sharing His promise that we’ll behold His face in a new and captivating world, where joy will be the air we breathe.